Комитет противодействия коррупции > НОВОСТИ > Термінатор та його команда

Термінатор та його команда


22 декабря 2006. Разместил: admins
Екс-заступник міністра внутрішніх справ Володимир Миколайович Євдокімов - непримиренний борець зі злочинністю. Й за свою наполегливу боротьбу де б він її не вів, Володимир Миколайович отримував від рідного відомства безкоштовне елітне житло поза чергою. Ледве його призначили начальником Головного управління карного розшуку МВС, Євдокімов негайно отримав від міністерства квартиру в елітному будинку в престижному районі столиці по вулиці Дегтярівській. При цьому він вже був й залишився донині власником квартири в Дніпропетровську, яку теж отримував від МВС. Третю квартиру від міністерства він мав у Луганську. Щоправда аби вона не муляла очі підлеглим (або ж просто здалася геть не потрібною), Володимир Миколайович нещодавно приватизував її та продав. А не так давно він знов отримав квартиру в Києві, куди негайно переїхав зі службової дачі, що знаходиться на території реабілітаційного центру ГУ МВС України в Київській області. За міністерський будинок пане генерал не оплачував навіть комунальні послуги. Ясна річ, що її регулярно прибирали, прасували, мили також безкоштовно для мешканця. Ні, це не через бідність: окрім чималої зарплатні, Євдокімов здає свою київську квартиру по вулиці Дегтярівській в оренду іноземцям - за 5 тисяч доларів.

Недаремно казав класик: житлове питання псує людину. Але Євдокимова псує не лише надмірне житло за державний кошт.

В колах поінформованих колег пана генерала точаться настійливі розмови про те, що по всіх місцях, де довелося служити Євдокимову: Харківській, Дніпропетровській, Луганській областях, під його патронатом начебто діяли злочинні групи, які не гребували викраденням людей. Злодії отримували викуп у доволі оригінальний спосіб: гроші скидували з мостів, за що членів злочинних угруповань звали „мостовиками”. Суми сягали 500 тис. доларів. І як твердять оперативники, роль Євдокімова не обмежувалась кришуванням цих груп.

Тепер дещо про роль генерала у справі Єрохіна, про що не згадує слідство. Саме Євдокімов у лютому 2006 року у перебігу свого візиту до Донецьку надав команду начальнику обласного УМВС звільнити з органів внутрішніх справ заступника начальника УБОЗу полковника Романа Єрохіна. Прохання про це надійшло до генерала від злочинного авторитета на прізвисько «Футболіст». Можна здогадатися, що це прохання було чимось підкріплене. Чим же не задовільнив Єрохін донецький криміналітет? Адже героїчний полковник давно й активно займався кришуванням брудних бізнесів з обопільною вигодою. А суть у тому, що Єрохін виявив конвертаційний центр, після чого підозрювані сплатили 150 тис. доларів хабаря полковнику й стільки ж - працівникам прокуратури, аби проти них не порушували кримінальну справу. Гроші з радістю взяли, проте кримінальну справу таки порушили. Щоправда, „порядні” працівники прокуратури, які не виконали обіцянку, свої 150 тисяч повернули, а от Єрохін вирішив гроші залишити. кошти, повернуті прокуратурою, «футболіст» залишив Євдокімову - за зняття та звільнення Єрохіна. Останнього врятував тодішній начальник ГУБОЗ МВС Сергій Корніч, перевівши Єрохіна в Київ під своє крило, але Єрохіна дістали й у Києві.

Також в міліцейських колах ім‘я Євдокімова пов‘язують зі смертю ще одного міліціонера. У травні 2005 року Євдокімов звільнив начальника УБОЗ УМВС України в Дніпропетровській області. А коли той заявив, що готовий свідчити працівникам Департаменту внутрішньої безпеки про злочини, скоєні Євдокимовим, то був негайно розстріляний членами злочинного угруповання. Працівники Департаменту внутрішньої безпеки МВС, які виїхали на зустріч із начальником дніпропетровського УБОЗу, запізнились...

З житлового питання та „професійної діяльності” перейдемо до способу відпочинку товариша генерала. За часів керування Євдокімовим Управлінням карного розшуку УМВС України в Харківській області, місцеві оперативники святкували професійне свято в ресторані, в якому для сищиків грала група «Любе». За виступ музикантів розплатилися підлеглі Євдокімова, але й сам генерал проявив широту натури: він преміював музик 10 тисячами доларів з власної кишені.

Після того, як Євдокімов став заступником Луценка, невдовзі країною прокотилася хвиля вбивств на замовлення, засвідчивши, що в Україні відроджуються бандитські традиції 90-х років, й міліція не може дати цьому ради. Насамперед завдяки Євдокімову криміналітет став на голову вищим за правоохоронні органи.

Сам міністр Луценко за свідченням міліцейських джерел побоювався свого заступника, про що неодноразово говорив у вузькому колі під час «обильных чаепитий». Зі слів п’яного Луценка виходило, що Євдокімов небезпечний ще й через те, що він активно зустрічався з представниками різних політичних сил, маючи на меті за нагоди „підсидіти” Луценка. Начебто Євдокімов «кришує» наркобізнес, під ним працює група кілерів та ворів в законі, отже Луценко непокоїло, що його можуть знищити фізично.

Саме через це міністр внутрішніх справ випросив у Президента звання генерал-лейтенанта міліції особисто для Євдокімова, а за кампанію - іншим персонам зі свого оточення. Щодо присвоєння генеральських звань – то вони роздавалися наче поспіхом, в аварійному порядку. Раніше це робилося лише на День незалежності України. Луценко зламав це правило. Які небачені досі подвиги здійснили керівники деяких обласних ГУ УМВС? Чому протягом п‘яти місяців двічі поспіль їм на погони падали генеральські зірки?

Картина стає дещо зрозумілішою після ретельного аналізу «правоохоронної діяльності» керівників, відзначених міністром.

Начальник ГУ МВС України в місті Києві Ярема отримав звання генерал-лейтенанта міліції за те, що успішно провів «профілактичну» роботу із головою апеляційного суду Києва і добився скасування протоколів про корупцію відносно міністра Луценка. Хіба після цього варто звертати увагу на те, що протягом цього року в столиці не виявлено жодного організованого злочинного угруповання, більшість резонансних злочинів не розкриті.

Дещо в іншому напрямку «правоохоронної діяльності» відзначився головний міліціонер Київщини Яловенко. Цей прораб міністра зі зведення дачних будинків в Обухівському та Вишгородському районах не міг не отримати звання генерал-лейтенанта. Очевидно його відзначили, аби відбити пам‘ять – щоб не патякав зайвого про Луценка, аби той спокійно «радив» Президентові.

Яловенко обрав доволі простий спосіб задоволення житлових та матеріальних потреб. В селі Петрівці Вишгородського району був розташований спецоб’єкт «Межигір’я», де розміщувалась рота охорони та автомобільної інспекції. Цей двоповерховий будинок був відремонтований руками міліціонерів. Але цього року замість того, щоб надати місця в віцдремонтованому гуртожитку безквартирним міліціонерам, Яловенко передав його на баланс сільської Ради – безумовно з відома міністра. Але передав не безкорисно, а в обмін на півтора гектара землі, які він отримав через комерційні структури та за хабар у 250 тисяч доларів. Цікаво вийшло: гуртожиток зводився за державні кошти, а земелька після продажу поповнила особистий бюджет Віталія Олексійовича.

А начальник УМВС України в Дніпропетровській області Бобильов мабуть працює за сумісництвом в представництві автомобільної фірми «Мерседес». Саме автомобілі цієї престижної марки товариш генерал подарував Луценку та його помічнику Мельнику. Луценко розплатився генеральською зіркою, а Мельник взагалі платити не збирався. Адже ще за часів Радянської Армії прапорщики жили краще за генералів і їздили на «Волгах». Але такого, щоб прапорщики командували генералами ніколи не було – це особиста заслуга міністра Луценка. Прапорщик Мельник без докорів сумління керував начальниками обласних ГУ УМВС, начальниками Департаментів МВС, навіть погрожував деяким заступникам міністра. Де зараз той Мельник? Мабуть, новому міністру Цушку слід було розпочинати кадрові зачистки не з генералітету, а з любих друзів міністра Луценка - прапорщиків.

Лише нещодавно Юрій Луценко наважився звільнити начальника столичного УБОЗу Валерія Гелетея, за часів якого злочинних груп в столиці не лише не поменшало, а навпаки – вони зросли у кількості, чисельності, зухвалості. Можливо радники Президента поцікавляться у прокуратурі долею кримінальних справ, порушених відносно нього за фактами незаконного отримання квартир. Адже маючи власний будинок в Броварах під Києвом, де Гелетей постійно проживає, він неодноразово отримував квартири в Києві, вказуючи у своїх заявах, що немає у нього під що голову сховати.

Власне, саме такими виглядають незамуленим оком «термінатор–реорганізатор» МВС та його революційна рать. Відставка стала для Луценка потужною піар-кампанією, давши старт для подальшого накачування політичних м‘язів. А грошенята, зібрані протягом царювання в МВС виявляться дуже корисними для подальшого розкручування іміджу непохитного борця з мафією та злочинною владою.

В дійсності принциповість Луценка в кріслі міністра полягала у встановленні твердих такс за вирішення питань, роздавання посад, присвоєння звань та дарування нагород. І, як стверджують поінформовані особи, попри те, що ставки зросли у порівнянні з попередниками Юрія Віталійовича, торгуватись було не варто: принципи понад усе!

Отакі вони – колишні президентові керманичі, а нині – радники та вічні опозиціонери. Втім, маємо, те що любимо та обираємо...